ua  rus  en

Міністерство освіти і науки України

Вісник Дніпропетровського університету. Серія: Мовознавство

Входить до «Переліку наукових фахових видань, в яких можуть друкуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук», затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 06.03.2015 р., № 261

Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації Серія КВ № 21031-10831 Р от 24.10.2014.

УДК 811(060.55)

ББК 81Я5

ISSN 2312-2919

Корисні лінки

НОВІТНІ АНГЛІЦИЗМИ – ЗБАГАЧЕННЯ ЧИ ЗАСМІЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ?

О. С. Дьолог

Харківський національний технічний університет сільського господарства

НОВІТНІ АНГЛІЦИЗМИ – ЗБАГАЧЕННЯ ЧИ ЗАСМІЧЕННЯ
УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ?

Вивчаються численні англіцизми, що останнім часом з’явилися в українському усному і писемному мовленні. Доцільність уживання англіцизмів розглядається з точки зору норм культури української мови.

Мова як динамічна система в процесі історичного поступу постійно розвивається. Змінність літературної мови невіддільна від лексичних та інших інновацій, тісно пов’язана із трансформаційними процесами в її лексико-семантичній структурі. У лексиці еволюційні процеси відбуваються безперервно й особливо інтенсивно, тому вивчення змін словникового складу залишається одним із найактуальніших напрямів мовознавчих досліджень.

Останнім часом надзвичайно розширилися різноманітні (політичні, економічні, культурні) зв’язки України з іноземними, зокрема – англомовними країнами. Це спричинило посилене надходження в українську мову чужомовної лексики. Особливо зросла кількість запозичених англіцизмів.

Складні процеси в сучасній українській лексико-семантичній системі, що пов’язані з інтенсивним припливом запозичень, переважно з англійської мови, закономірно отримують неоднозначні оцінки україністів: з одного боку, дослідники відзначають певне збагачення мови, наближення за допомогою асимільованих іншомовних запозичень до світових досягнень у суспільно-політичній, економічній, управлінській, торгівельній сферах, з іншого – виявляється перевантаження й засмічення рідної мови чужими лексемами часто за наявності українських відповідників.

Проблемам запозичення присвятили чимало праць вітчизняні та іноземні дослідники (Б. Ажнюк, О. Ахманова, В. Виноградов, Ю. Жлуктенко, О. Муромцева, І. Огієнко, О. Пономарів, В. Cамійленко, С. Семчинський, Д. Шмельов, L. Blumfield, E. Haugen, A. Martinet, U. Weinreich та ін.).

В україністиці розроблялися питання теорії запозичення, проблеми запозичення чужомовних слів в українську мову взагалі або ж стосовно різних періодів її розвитку (В. Коломієць, Т. Линник, О. Муромцева та інші). Вивчення запозичення англіцизмів активізувалося в українському мовознавстві лише останніми десятиріччями і переважно в окремих аспектах (Ю. Безрукава, Л. Кислюк, О. Махньова, А. Наумовець, Н. Попова, С. Руденко та ін.).

Окремо сучасний етап запозичення англіцизмів в українську мову досліджувався недостатньо. Втім, складні лексико-семантичні процеси, що відбуваються в лексичній системі української мови і спричинені сучасними мовними контактами, а також їх наслідки вимагають нових досліджень. Тому дана проблема здається нам актуальною. Мета цієї статті полягає в аналізі складу і характеру новітніх лексичних запозичень з англійської мови в українську впродовж останнього десятиліття.

Лексичний склад перебуває під значним впливом позамовної дійсності та найвиразніше відбиває динаміку розвитку мови, який є процесом об’єктивним, зумовленим загальним поступом людства. Кількісне зростання запозиченої лексики (особливо – англіцизмів), що надзвичайно посилилося в останнє десятиріччя ХХ ст. та на початку ХХΙ ст., зумовлено такими позамовними чинниками, як суспільно-політичні, економічні перетворення в Україні, відкритість та інтеграція в міжнародні культурні та інформаційні сфери. На сучасному етапі розвитку української літературної мови, коли її лексична система перебуває під інтенсивним чужомовним впливом, актуальною є потреба в дослідженні численних новітніх англо-американських запозичень з точки зору культури української мови.

Процес об’єктивного поповнення лексичного складу української мови запозиченнями в сучасний період відбувається надзвичайно швидко й інтенсивно, так що нові реалії приходять до нашої дійсності вже з існуючими англо-американськими назвами, закріпленими за ними в англійській мові, не встигаючи отримати найменування на національній українській основі. Таким чином, українська мова за умови нагальної політичної потреби й відсутності адекватного часу запропонувати власну назву до новітніх явищ, процесів, предметів вимушена запозичувати, засвоювати та вводити у свою лексичну систему чужомовні назви з англійської мови.

Слова іншомовного походження, як правило, засвоюються, насамперед, фонетично й граматично, тобто підпорядковуються законам фонетики і граматики мови-реципієнта.

Асиміляція новітніх лексичних англіцизмів відбувається різною мірою та в різному ступені. Певні назви отримують граматичні значення, властиві українській мові, наприклад, у повному чи неповному обсязі граматичні значення роду й числа: піар – чол. рід (чорний піар), бізнесвумен – жін. рід (відома бізнесвумен), євро – сер. рід (стабільне євро), мас-медіа – множина (українські мас-медіа), степ-аеробіка – жін. рід (сучасна степ-аеробіка), імідж-мейкер – чол. рід (авторитетний імідж-мейкер).

Неоднаково запозичені слова включаються в дериваційні процеси. За допомогою українських словотвірних засобів часто формуються деривати – наприклад, піар – піарити, пейджер – пейджерний, зомбі – зомбований, чартер – чартерний, ріелтор – ріелторний, пейнбол – пейнбольний.

Про ступінь засвоєності мовою – одержувачем чужомовної лексеми свідчить її поширеність серед мовців-реціпієнтів. Існує три послідовні етапи лексичного засвоєння в мові-одержувачі: 1) інновації (первинне введення в мову-реципієнт);
2) віртуалізм (слово набуває поширення серед відносної меншості носіїв мови-реципієнта; 3) неологізм (словом користується відносна більшість мовців-реципієнтів).

Запозичання англійських слів українською мовою є складним та багатогранним процесом, який відбувається внаслідок контактів української та англійської мовних систем, що спричиняє їх взаємодію. Процес запозичання є невід’ємною частиною об’єктивного процесу розвитку мови, зумовленого суспільним поступом. Когнітивна спрямованість мовного освоєння дійсності сприяє постійним змінам у мові, зокрема й насамперед у її лексичному складі. Запозичення англіцизмів включає багаторазове застосування англійських слів на рівні мовлення, входження їх у лексико-семантичну систему української мови та подальше засвоєння згідно із законами мови-рецептора.

Асиміляція англійських слів на українському ґрунті є об’єктивним та закономірним процесом фонетичного, морфологічного, лексико-семантичного перетворення за внутрішніми законами розвитку української мови.

У зв’язку з безпрецедентним зростанням кількості англомовних запозичень у сучасну українську мову природно постає питання про можливість керованості цим процесом. З огляду на це мовознавці привертають увагу до питань культури мови та організованого цілеспрямованого регулювання новітніх номінативних процесів. У цьому аспекті привертає увагу досвід європейських країн щодо збереження мовної оригінальності, зокрема Франції і Польщі, де цілеспрямовано ведуть боротьбу з експансією англомовного впливу й засиллям англіцизмів у засобах масової інформації та терміносистемах і паралельно намагаються розвивати власномовну наукову термінологію. Класичним прикладом є заборона міністерства використовувати у французьких офіційних державних документах деякі англійські терміни, зокрема англіцизму е-mail, якому відповідає застосовувана власнефранцузька номінація courier еlеctronique (у перекладі з французької – електронна пошта).

Розглядаючи проблему чужомовних запозичень в аспекті культури мови, українські лінгвісти відзначають численні приклади бездумного та масованого впровадження англійських найменувань навіть у тих випадках, коли для них було б зовсім неважко знайти прості і точні українські відповідники (як яскравий приклад можна навести появу в засобах масової інформації назви піплометрія – від англійської основи people— ‘люди’ та грецької —метрія від metro ‘вімірюю’, замість звичайного питомого слова опитування).

Відомо, що застосування значної кількості іншомовних слів призводить до втрати мовної унікальності, позбавляє ознак національного мислення. Запозичення необхідні лише тоді, коли мова не має власного лексичного засобу. Досить часто замість того, щоб знайти відповідне слово в українській мові або надати відомій лексемі нового значення та семантично розширити, її вдаються до запозичення іншомовних слів.

Однією з найактивніших сфер залучення до української мови нової іншомовної лексики є реклама й засоби масової інформації. Через мову реклами й ЗМІ до українського лексичного складу потрапляє значна кількість запозичень. Як ми вже відзначали, особливо інтенсивно такий процес відбувається останнім часом й одним із чинників цього є більша відкритість нашого споживчого ринку товарам іноземного виробництва, які природно мають чужомовні, переважно англійські назви. Щоденне постійне теле- й радіомовлення пропонує рекламу численних закордонних товарів, нерідко таких, для позначення яких в українській мові бракує слів.

Через це в мові відбувається запозичування безпосередньо з іноземної мови (зазвичай англійської) усно-писемним шляхом (оскільки реклама найчастіше послуговується аудіовізуальним методом впливу). Як відомо, реклама має мету привернути увагу україномовних покупців, нерідко маскуючи звичайні речі, що іноді можуть мати й українську назву. Наприклад, дайджест – огляд, спрей – розбризкувач, кеш – готівка, армрестлінг – рукоборство, фристайл – вільний стиль, ньюс-реліз – випуск новин, кілер – убивця-найманець, професійний вбивця, плеєр – програвач, сервіс – обслуговування, паркінг – стоянка, постер – об’ява, дайвінг –пірнання, ліфтинг – підтяжка, прайм-тайм – найкращий час, флаєр – листівка, дистриб’ютер – розповсюджувач, арт-терапія – лікування мистецтвом, бебі-бум – сплеск народжуваності, фастфуд – швидка їжа, кетчуп – томатний соус, консумація – споживання, консумент – споживач, сейл – розпродаж, дефростер –розморожувач, офіс – контора, римейк – переробка, сек’юріті – охорона, апельсиновий фреш – апельсиновий прохолодний напій, секонд-хенд – поношені речі, фризер – морозильник, дисконт – знижка, тинейджер – підліток, бартер – товарообмін, менеджмент – керування, лізінг – оренда, пресинг – тиск, екшн – дія, термінатор – винищувач, барбі – лялька, файл – папка тощо.

Зрозуміло, що вживання чужомовних, часто незрозумілих, але модних і привабливих у рекламному оформленні назв, є доцільним саме з погляду рекламування пропонованих товарів, у чому зацікавлені рекламодавці.

Утім, з мовознавчого погляду, запозичання чужомовних номінацій такого типу вважаємо недоцільним, оскільки їх застосування досить недоречне, адже в українській мові для позначення подібних реалій є власні відповідники, зрозумілі українським мовцям.

Слід зауважити також, що подальшу долю новітніх запозичень передбачити неможливо. Не виключено, що частина англійських запозичень посяде належне місце в українській літературній мові. Завдання мовознавців – дуже уважно підходити до оцінки таких надходжень, звертаючи увагу на мовну традицію та стилістичні особливості української мови.

Словники не встигають за навалою англомовних запозичень, і численні пропаговані засобами масової інформації англіцизми, часто незрозумілі пересічним мовцям, залишаються поза лексикографічною фіксацією.

Отже, слід підкреслити, що керування процесом надходження в мову чужих запозичень має здійснюватися продумано й у рекомендувальному плані. Не можна вважати розумним за сучасних умов глобалізації та інтеграції України в різноманітні світові процеси оголошувати тотальну війну всім іншомовним запозиченням.

Аналізуючи сучасний період розвитку української мови з погляду нормативної оцінки процесів запозичання, неможливо не відзначити як одну з тенденцій навалу численних варваризмів англо-американського походження, особливо в мові реклами. Специфіка таких сучасних варваризмів, які щоденно повторюються в рекламі на телебаченні та рекламних дошках, що оточують у повсякденному житті, в тому, що вони є англо-американськими назвами товарів, які ринули до українського споживача. До того ж спостерігається довільне узгодження сучасних варваризмів-англіцизмів із українськими лексемами в роді та числі.

Прикладами можуть слугувати такі вирази із реклами, яку пропагують на телебаченні деякі україномовні канали: рід – Новий Dirolcompleteподвійної дії; Нова Rexonaactive ніколи не зрадить; Представляємо новий LadySpeedStick; Новий OldSpiceActiveZone; Новий Palmolive – насолода для всього тіла; Rex відбілюючий; Orbit білосніжний; GilletSeries – найкраще для чоловіків; число – Pampers знає, що ваш малюк бажає; тобі подобаються чорні tanga; AlwaysUltraNightговорять мовою твого тіла; Onlyyou – чорні і білі – разом в одній пачці, завжди будуть поряд – Slimanddaily.

Приплив англо-американських варваризмів, які незрозумілі преважній більшості українських мовців, надзвичайно засмічує рідну мову і становить геть негативне явище сучасного періоду. В англійській мові більшість названих найменувань спираються на семантику, часто експліцитно виражену і зрозумілу носіям англійської мови. Потрапивши в український вжиток, запозичені назви зовсім не мають внутрішньої форми для українського мовця. Наприклад: Only уou – має переклад – тільки ти; Happymealщаслива їжа; Completeplusherbаl – повної дії плюс трави; Doveголубка; TotalProtection – загальний захист; Always – завжди; Vanish – зникати тощо.

Такі чужомовні вкраплення роблять мову макаронічною, механічною сумішшю англійських слів чи висловів з українськими фразами, і становлять надзвичайно шкідливу тенденцію, яка жодним чином не сприяє культурі мовлення.

На сьогоднішній день залишається невирішеною проблема правопису новітніх англійських запозичень, немає єдиного правописного принципу їхньої передачі на письмі, що викликано проблемністю деяких аспектів українсько-англійської транслітерації. Неусталеність правописних норм, зокрема для англіцизмів, призводить до збереження в практиці засобів масової інформації, а іноді й у лексикографічних працях варіантності написання однакових за значенням слів.

До таких випадків відносимо:

– недотримання правил написання і-и в загальних назвах після приголосних д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р перед наступним приголосним (паблік-рілейшнз, чіпси, чізбургер, мікрочіп);

– недотримання правил подвоєння приголосних у загальних назвах(офф-шор, самміт, прессинг, хеппі міл);

– недотримання правил написання складних слів разом та через дефіс(офшор та оф-шор, іміджмейкер та імідж-мейкер, хотдог та хот-дог, онлайн та он-лайн).

Отже, проблема англіцизмів в українській мові є актуальною. Тому вона потребує подальшого ретельного дослідження.

Бібліографічні посилання

  1. Ажнюк Б. Мовна єдність нації: діаспора й Україна. – К., 1999.
  2. Кислюк Л. Нові англійські запозичення і термінологія // Українська термінологія і сучасність: Зб. наук. праць. – Вип. ΙV. – К., 2001. – С. 51–53.
  3. Мазурик Д. Сучасні тенденції в оновленні лексики української літературної мови // Вісник Львівського ун-ту. Серія філологічна. – Вип. 29. – Львів, 2000. – С. 117–182.
  4. Науковець А. Імплементація англіцизмів в українській мові // Українська термінологія і сучаність: Зб. наук. праць. – Вип. ΙV. –К., 2001. – С. 19–20.
  5. Попова Н. Лексико-семантичні групи новітніх англомовних запозичень в українській мові (90-ті рр. ХХ ст. – поч. ХХΙ ст) // Вісник ХНУ ім. В. Каразіна. Серія філологічна. – Харків, 2004. – № 607. – С. 248–351.

Надійшла до редколегії 18.04.07

 

Ó О. С. Дьолог, 2007